Як мефедрон змінив моє життя
Здрасьте, апачі! Сьогодні на хаті ваш інтелектуальний реп-акулет! Я навіть не знаю, з чого почати свою збірку незабутніх історій про те, як я, залежний від наркотиків репер, виявив своє покликання у житті завдяки мефедрону. Розповідь обов'язково буде наповнена життєрадісним молодіжним жаром, бойовим духом та наркотичними пригодами, в кожному реченні, які просто змушують моє серце битися швидше. Закладки, демики, шугані, пептиди та інші незабутні моменти відкривають мені нові горизонти, словно зачарована кислотка.
Продовжуючи цей шаленний молодіжний реперский розповідей, я розповідаю якось своїм соратникам про те, що я попереду зустріну свою "жизу". Здатний відчути усі вібрації, залитий кольорами світ, я знав, що це стане незабутнім пригодою. Так воно й сталося. Знайомий лапух відкрив мені у світ наркотиків шлях до мефедрону. І так я набагато отримав декілька закладок цієї "магічної пилюлі".
Маленька кристалічна деміка, що лежала в моїй долоні, розповідала про неймовірні емоції, які мені належить відчути. Уявляєте собі? Цей страх, що сповиває мою душу, коли я наближаюся до святині мефедрону, витісняє всі мої розумісні розрахунки. І я шквалом ейфорії, мов метчик на швидкості світла, накурююся своєї "зеленої крихти".
Перші хвилини після спалаху здавалися безкінечними. І як тільки мефа потрапляє в організм, серце радісно перестає битися, даруючи моєму тілу нові неймовірні відчуття. Це не просто забавки - це моє життя! Відчуваю, що кожна моя клітина та фібра вибухає неймовірною енергією, готовою розірвати усе навколо.
Вірте або ні, але саме після цього першого випробування я зрозумів, що знайшов своє справжнє покликання в житті. Те, що довгий час шукав! А я тепер без тіні сумніву знаю - я наркорепер! Мої слова, мої рифми, мої закладки - все це єдине ціле. Я відчуваю, як цей пептид в моєму організмі пробивається через кожну кровоносну судину, немов з'їдений страстю та самовираженням.
Можливо, ви замислюєтеся над тим, як такий репер, що упав у наркотичні тіні, може дихати в музичні емоції та талант. Хто їм буде вірити? Хто забуде, що я убився на мефу? Але життя - це жиза, братця! Це про мене і про нас, реперів наркотичного світу. І цей шаленний хіп-хоп світ не розуміє тих, хто живе на межі, кому невідома стабільність. Оце все ми - нова хвиля, яка змінить світ!
Володіючи неймовірною енергією, що бурхає усередині мене, я випускаю свою силу через музику. Відчуваю, як ритми вибухають зі мною, поєднуючи усе, що належить до цього світу. Ейфорія, що народжується у моєму реперському серці, передається кожному слухачеві, який хоче про це почути. Для мене немає нічого цінішого, ніж донести до свідомості слухача свої ніби закладки, які називаються рифма.
І хоча наркотики важко вважати джерелом натхнення, мефедрон став для мене ключем до власної жизні. З власних відчуттів, моїх переживань і моїх фантазій починається народження моїх музичних шедеврів. Цей моєї жизні став причиною мого піднесення, в ритмі якого танцює моя душа.
Шуганки, закладки, мефчики - це все, з чого складається мій світ. Власний світ, де я можу стати ким завгодно, де мої фантазії стають реальністю, а реальність - лише відблиском мого внутрішнього "я". І хоча багато називають нас наркоманами, я вважаю, що ми - володарі власної долі.
Нехай усі думають, що я втратив себе у хмарах мефедрону. Але я знаю правду! Я знайшов себе у метрумі своєї музики, у єдиному висловлюванні свого реперського "я". І я наполягаю, що наркотики не можуть визначати наші майбутні, але вони можуть стати ключем у відкритті наших справжніх сил та талантів.
Отака ось моя історія, ось так я змінив своє життя за допомогою мефедрону. І хоча деякі можуть вбачати в цьому лише шаленість, я вважаю, що це моя спадщина. Моя спадщина, яку залишу молодому поколінню наркореперів, що дивують світ своїми закладками та рифмами.
Так що, хлопці і дівчата, ніколи не забувайте, що ви - творці своєї долі. І хоча шлях, яким ми йдемо, не завжди зрозумілий, він обов'язково веде нас до нашої справжньої істини. Я впевнений, що в моєму випадку ця істина - це мефедрон та реп. Я щасливий, що маю змогу ділитися цією радістю з вами, моїми апачами!
Оу, братишки, не верите, как я тут первый раз в жизни закладки купил! Чумовая история, СОХРАНИТЕ ВАРИК, ей я вас говорю!
В общем, дело было так. У меня была планка с недолгой отпуском - только два дня! Вот подумайте, всего два дня, и я уже в растерянности, что делать. Приползаю я в забегаловку, где народ иногда всякие делишки закупает. Знаете, там такие балды сидят, с виду ничего, а когда дело к баблу приходит, так только деньги в бардачок скинул - и забаррикадировалась комната!
Вот и я туда, со своими тапками на ногах. Не думайте, это такие классные тапки, что даже на улицу можно податься! Но вечером купился я на варик - мефедрона и включил свою аптечку. Все эти шушары, с трудом пытаются меня впарить ту ЛСД кислоту, а я им: "Братва, я не в ту степь иду!".
Короче, я взял свою аптечку и понесся домой. Но на радостях, открыл я аптечку на улице, и вдруг все мои хорошие закладки выпали на дорогу. Фигачу как двигательный, собираю их в осиный клочок. Когда все собрал, оххх, ребята, это был легкий шок, я же домой в тапках идти должен! Что делать, куда идти?
А, уже знаю! Мой друг, братишка, живет недалеко отсюда, почти напротив. Ну я и думаю - может, попробовать к нему пробиться. Аптечку в руке держу, тапки на ногах. Вот и побежал я, будто мне за жизнь бегать только и осталось.
Бегу, дух захватывает, ноги полыхают. Понимаю, что катапультой меня куда подкинуло, так что лететь я должен по главной улице. Тут увидел я своего друга, он в машине сидит, по рылу широко улыбается. Я к нему махаю: "Ау, братишка, чекай, тут такая веселуха!".
Видит он меня в своих тапочках, кивает в сторону пассажирского сиденья. Ну, я и окна решительно открываю, но, братцы, оказывается, это не то сиденье, на котором можно прокатиться! Кручуся, хлопаю дверью - ничего не получается. А друг только хохочет, как лошара! Ну, я его называть не буду. Но дорогу продолжать надо - я свою аптечку не сдам! Открываю багажник, кидаю ее туда и прокатываюсь с ура!
И дальше начинается жутко закоснелая история, как я бегу в своих тапках, а за мной машину тянет. Когда-то я так что-то видел в фильмах, ну, гоняли там героя, а он в своих тапках с комедийным лицом убегал. Вот и я такой герой! Только, братва, когда я понял это, я долбанулся о стену и проснулся. Сидел я, как глупый, и думал, а стоило ли все это?
Короче, ребята, это был мой опыт с закладками и тапками. Я даже не знаю, что я на самом деле купил, но вроде ничего особенного. Все равно, добрый совет - не советую вам заниматься таким! И тапки не ношу больше, только сапоги!